On est tous des imbéciles

Напевно, не треба бути артистом

Щоб стукати по клавішах рояля

Напевно, не треба бути поетом

Щоб горювати про маленьку дівчинку

Сидячій на березі Стикса

Я зовсім навіть не комічна

Сльози застеляють мої очі

А тобі, недоумку, смішно

Тобі смішно, а мені смутно

Тут і розуміти нічого

Усі навколо дурні

Усі навколо зовсім ідіоти

Усе, що врятує нас — це стиль

Двозначний і парадоксальний

І цього досить

Мабуть, ми помилилися планетою

Ми навіть не знаємо де ми

Продюсерам це здається милим

А ми з тобою проте знаємо

Що ми не так уж далеко від пекла, ах!