Et tournoie…

Я передчуваю твій похорон

Мій мозок бореться

Ти хочеш змінитися

Напівпрозора маріонетка

Але ти нічого не зможеш змінити

Похмурий берег це моя тінь

Розчинена у вічності

І зірка моя перетворилася в порох

Твоя внутрішня примара

Убиває твій час

Причаївшийся убивця

Твій гірший ворог

Ти хочеш вирватися зі свого тіла

Але твоє життя заздрить тобі

Ти вже любиш свою тоненьку нитку

І зірка восходит

Усередині все не так

Твоє кришталеве серце

Розбивається на дрібні осколки сміху і зліз

Смерті не потрібні гральні кісти

Твоя емблема- сонце

Воно укриє тебе від вічності