Je t’aime mélancolie

У мене є бажання провести своє життя в постелі

Як ідея фікс, щораз, як мені про це говорять

Моє джерело страждань — це вона, що відкидає прочь

Бур'янисту траву ночі

І от відкіля мені приходить думка про те, щоб себе пошкодувати.

Це моя удача, я так солодко страждаю

Я чекаю свою кару — вона така приємна.

У мене є бажання провести своє життя в постелі

Немов смутна думка, що переслідує мене по ночах

Я насолоджуюся вночі, цією ідеєю вічності

Ніч — це бур'яниста трава, вона ніколи не вмирає.

У мене є бажання побачити своє безладне життя

Щораз, коли мені про це говорять — усе це дрібниці.

Я кажу, що природжена дикунка заслуговує, щоб її

Оцінили по достоїнству

Зрештою вона часто задає жару

Шляхетним і вихованим, ось так от!

У мене є думка про моральність, немов нав'язлива ідея,

Яка ніколи не вмре

B цілому вона така: щоб подобатися ревнивцю, потрібно,

Щоб тебе не зауважували

Усе-таки цього разу це адже Бог мене створив, і що з цього?