Pas le temps de vivre

Є годинник, коли розсіюються тіні

І біль зникає

Є годинник, коли існування непереможне

І витівка відступає

Але якби я могла побачити, що колись

Я стану тією, котру ти переслідуєш

Що мені буде необхідно твій подих,

Щоб перемогти непевність і придушити самітність!

Є час, коли ноти віддаляються

І сльози висихають

Є час, коли місяць такий блідий

І істота ховається

Я броджу як світло, погашене вітром

Мої ночі тепер сліпі

Вони не полегшать моїх страхів усіх до одного

Є годинник, коли мої думки такі слабкі

Як мармур без прожилок

Є годинник, коли усе стає лише тінню своєї тіні

Скажи, який ключ мені потрібний

Щоб зустріти твою зірку?

Мені потрібна буде там твоя рука

Щоб задушити всі мої страхи до одного